Як Антимонопольний комітет прикинувся шлангом

Як Антимонопольний комітет прикинувся шлангом

Громадяни платять податки, за ці гроші утримують АМКУ. Є чітке коло  обов’язків АМКУ, до яких належить і припиняти підвищення тарифів, що стали можливими завдяки монопольному становищу перевізників. Але замість робити свою роботу, АМКУ випускає роз’яснення,  згідно якого вони тут ні при чому, а працювати мають ОДА і органи самоврядування. Але ті не можуть працювати в сфері ціноутворення на приміських маршрутах, вони не мають повноважень. Роз’яснення АМКУ брехливе, вони прикидаються шлангами, щоб не працювати. Це обурює.

Тепер по пунктах. 19.01.2017 року Антимонопольний комітет України оприлюднив «Роз’яснення щодо підвищення тарифів на перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального користування на приміських та міжміських внутрішньообласних автобусних маршрутах»: www.amc.gov.ua

Чому це має значення?

Та тому, що тепер місцеві підрозділи АМКУ, з огляду на це роз’яснення , будуть відмахуватися від скарг громади на перевізників, які підвищили тарифи. Мовляв, вам же наше керівництво АМКУ написало:  звертайтеся до облдержадміністрацій, а ми тут ні при чому.
Насправді АМКУ своїм роз’ясненням цинічно, але неоковирно вводить людей в оману. Як саме, пропоную розібратися, у форматі цитата-аналіз.

Перший абзац:

«У зв’язку з резонансом у засобах масової інформації та надходженням до органів Антимонопольного комітету України численних звернень громадян щодо підвищення тарифів на перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального користування на приміських та міжміських внутрішньообласних автобусних маршрутах, Комітет надає роз’яснення для всіх зацікавлених осіб.»

Аналіз:

Просто зверніть увагу, — «Роз’яснення» не стосується міських маршрутів.

Другий абзац:

«Відповідно до статті 5 Закону України «Про автомобільний транспорт» державне регулювання та контроль у сфері автомобільного транспорту реалізується шляхом проведення центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, зокрема тарифної політики на автомобільному транспорті.»

Аналіз:

Типовий шахрайський прийом, — звернути увагу на щось одне, щоб приховати інше. А саме висвітлюється стаття 5, і навмисно не згадується стаття 10, яка так і називається «Тарифна політика на автомобільному транспорті».  Зі змісту цієї статті стає зрозуміло, що оте абстрактне «тарифна політика» зводиться до затвердження владою методики розрахунку тарифу за видами перевезень.  Як би не хотілося, але там не написано про якісь інші шляхи реалізації тарифної політики.

Третій абзац:

«Відповідно до статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать повноваження щодо встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, зокрема, тарифів на транспортні послуги.»

Аналіз:

«На городі бузина, а в Києві дядько.»

Роз’яснення нібито стосується приміських і міжміських перевезень, де тариф з травня 2015 року є вільним. Роз’яснення не стосується міських перевезень, де продовжує діяти фіксований тариф,  максимальний розмір якого затверджується Організатором.   Що у цьому роз’ясненні робить абзац щодо перевезень в межах населених пунктів?  Хіба що мається на увазі приміський маршрут в межах об’єднаної громади, як виняток. Якщо так, то чому б про це прямо не написати?

Четвертий абзац:

«Згідно зі статтею 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» обласні державні адміністрації та органи місцевого самоврядування відповідно формують у приміському та міжміському сполученні мережу автобусних маршрутів загального користування, що не виходять за межі території області, та міських автобусних маршрутів загального  користування, а також здійснюють, в межах своїх повноважень, контроль за дотриманням законодавства у сфері автомобільного транспорту на відповідній території.»

Аналіз:

Просто зверніть увагу на слова «в межах своїх повноважень».  Далі в тексті АМКУ буде намагатися ну хоч десь знайти прописані повноваження ОДА і РДА в сфері тарифів.

П’ятий абзац, найбрехливіший:

«На виконання Закону України «Про автомобільний транспорт»  обласні та районні державні адміністрації та органи місцевого самоврядування проводять конкурси і укладають договори з переможцями, здійснюють контроль за виконанням умов цих договорів. Водночас, однією із суттєвих і невід’ємних умов договору має бути ціна (вартість проїзду), оскільки перевізники під час проведення конкурсу для визначення відповідного перевізника на автобусних маршрутах загального користування мають змагатися між собою, в тому числі за допомогою пропозиції встановлення відповідної вартості послуг перевезення.»

Аналіз:

Клерки АМКУ не знайшли в законодавстві повноважень ОДА та РДА щодо тарифів, але це не стало перешкодою, — взяли і просто написали цілковиту маячню.

  1. По-перше, ціна чи вартість послуг не є ні істотною, ні будь-якою іншою умовою договору, що укладається між Організатором і Перевізником, адже перелік умов договору для приміських перевезень  міститься у ч.1 ст. 31 ЗУ «Про автомобільний транспорт», та розширенню  не підлягає в силу ч.2 ст. 19 Конституції України.
  2. По-друге,  конкурс із визначення перевізника ретельно регламентовано статтями 43-46 Закону про автотранспорт  та  Порядком, затвердженим постановою КМУ № 1081 від  03.12.2008 р.  Так от, зараз в Україні діє бальна система визначення перевізника-переможця.  Перемагає в конкурсі той, хто набере більше балів. Таблиця з назвою «Перелік показників нарахування балів» (додаток до постанови № 1081) не містить такого показника для отримання білів як ціна, тариф, вартість проїзду тощо.  А от клерки АМКУ в роз’ясненні переконують нас, що переможця конкурсу визначають шляхом якогось своєрідного аукціону, де перевізники торгуються, хто дешевше буде возити пасажирів. Ще раз — це маячня.

Шостий абзац:

«У такий спосіб відповідні органи влади та органи місцевого самоврядування, які є організаторами пасажирських перевезень на відповідній території, повністю відповідають за організацію належного перевезення пасажирів, визначення на конкурсних умовах перевізників, укладення договорів з такими перевізниками та контролю за дотриманням вказаними перевізниками відповідних умов перевезень і державних соціальних стандартів.»

Аналіз:

Все правильно, крім «У такий спосіб».  Немає у чинному законодавстві такого способу реалізації владних повноважень, який малюють нам у роз’ясненні АМКУ.

Сьомий та восьмий абзаци:

7) «Отже, питання щодо  ціноутворення на по слуги з перевезення пасажирів автомобільним транспортом, що виконують рейси на територіях відповідних областей, лежить у площині контролю договірних взаємовідносин між автомобільними перевізниками, відповідними обласними, районними  державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування.”

8) “Враховуючи викладене, зазначені питання відносяться до компетенції відповідних державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.»

Аналіз:

АМКУ дано помилковий умовивід,  отриманий внаслідок  брехливих  суджень.  Ось який логічний  ланцюжок нам намагаються втулити:

1). Ціна перевезення є умовою договору, укладеного між ОДА і перевізником;

2). ОДА контролюють виконання умов договору перевізником;

3). …а отже, питання ціноутворення на приміських маршрутах належить до компетенції ОДА;

4). … а отже АМКУ до цих проблем не має відношення.

Але найперше судження є  неправдивим, воно  суперечить ст.ст. 43-46 ЗУ «Про автотранспорт» та Порядку № 1081. Відповідно висновки № 3 та № 4, зроблені  АМКУ,  є помилковими.

Чи це свідома маніпуляція АМКУ, чи наслідок некомпетентності клерків — невідомо. Зате відомо, що місцеві чиновники АМКУ будуть намагатися скинути з себе відповідальність за те, що перевізники використовують монопольне становище на ринку для встановлення зависокого тарифу на перевезення.

Почуєте такі аргументи — покажіть чиновнику цю статтю.

Всього коментарів: 1
  • Maxim Shevtsov
    • Автор: Maxim Shevtsov
    • Додано: 24 Січня, 2017/14:56

    да они уже взятку получили! вот и втирают нам ДИЧЬ!

    Відповісти

Залишити коментар

Ваш e-mail не буде опубліковано.

Соціальні мережі:

Поділитися: