Олімпійський чемпіон Олег Верняєв: «Простіше і комфортніше мені жити у Вишневому»

Олімпійський чемпіон Олег Верняєв: Простіше і комфортніше мені жити у Вишневому

Український гімнаст Олег Верняєв розповів, як змінилося його життя після Ріо, яким девізом керується у спорті та житті і поділився, яке місто у світі його вражає найбільше.

Про Ріо

– Уже минуло кілька тижнів після закінчення Олімпіади, як змінився Ваш режим тренувань?

– Зараз багато часу приділяю спілкуванню зі ЗМІ, інколи по 4 рази на день. Батько мій наразі у ролі персонального водія, проте, думаю, що з наступного тижня почну повноцінно тренуватися, адже у жовтні планую стартувати на змаганнях німецької гімнастичної ліги.

– Що Вам найбільше запам’яталося в Ріо?

– Найбільше запам’ятався момент, коли я стоя в на першому місці на п’єдесталі.

– А в країні, в місті?

– Ріо дуже сподобалося. Країна і люди цікаві, ззовні дуже спокійні. Щодо олімпійських об’єктів, їх охорони, то було чотири рівні пропуску, охороняли як поліцейські, так і солдати. Навколо олімпійського містечка кожні 50 метрів стояла машина з 5-7 військовими всередині. Вразило також те, що у Бразилії на зупинках розташовані міні-спортивні майданчики, де бразильці займаються спортом, навіть під час очікування транспорту.

– Ця олімпіада відзначилася низкою скандалів, чи були у Вас конфліктні ситуації?

– Я абстрагувався від побуту. Хоча корпус у нас був непоганий, я один із перших вибрав собі кімнату – трохи більшу за інші. Лише одного разу були проблеми з санвузлом і періодично з wi-fi.

– На відміну від спортсменів інших країн, висвітлення телеканалами виступів українців було у рази було меншим. Чи впливало це на емоційний стан?

– Перед відльотом я дізнався, що наші владці спочатку планували відрядити до Ріо журналістів для висвітлення, а потім ця стаття видатків зникла. Проте це не дуже впливало на емоційний стан, адже я думав передусім про свій виступ. Хоча, звісно, неприємно за таке ставлення.

– Як Вам організація ігор-2016 порівняно з Лондоном?

– У Лондоні було цивілізованіше, розкішніше. За нинішні ігри моя оцінка – 3 з плюсом.

– Будете готуватися до наступних Олімпійських ігор?

– Звісно. Якби не планував, то не тренувався б зараз.

Про особисте

Після перемоги на Олімпійських іграх чи збільшилася кількість Ваших прихильників і повідомлень у соцмережах?

– Так, багато людей пише, проте, на жаль, всім відповісти не можу. Зі своїми близькими спілкую по WhatsApp, у «фейсбуці» ще більш-менш устигаю відповідати, а от у «вконтакті» наразі маю десь 2000 непрочитаних повідомлень. Я намагаюся читати повідомлення по максимуму, але фізично не можу всім відповісти.

А що переважно пишуть?

– В основному це вітання і пропозиції щодо зустрічей.

Тобто у Вас є зараз час і на особисте життя?

– Цей час в принципі завжди є. У мене немає такого, щоб коли я в спорті – то мушу від усього відректися. Це міф.

Яка ваша улюблена країна світу?

– Наймиліша і найкраща, звісно, Україна! Я об’їздив багато країн, кожна має свої визначні місця, але для мене в цілому всі країни однакові. Я часто буваю в Німеччині, але вже через два тижні перебування мені там стає нудно. Із-поміж інших міст світу, як на мене, то найбільше вирізняється Нью-Йорк.

Чим захоплює Нью-Йорк?

– Я був у Нью-Йорку 5 днів на змаганнях. Мене вразив Манхеттен і відчуття того, ніби ти опинився в якомусь голлівудському фільмі.

– Ви сказали, що найкраще вдома. Де зараз Ваш дім: на Донеччині звідки Ви родом, у Києві чи Вишневому?

– Я давно не був у Донецьку і відчуваю, що не скоро туди потраплю. Для мене вдома – це в свої країні, неважливо де: на базі, на змаганнях. Головне – серед своїх.

-Вам мер Києва вручив сертифікат на квартиру. Плануєте переїхати до столиці?

– Він дав у березні, але цей дім безперспективний, його не скоро добудують.

– Тобто Ви найближчим часом Ви будете і надалі жити у Вишневому?

– У Вишневому я з 2009 року. Звісно, хотілося б жити, як і еліта, в центрі Києва, в багатоповерхівці. Проте для щоденного життя мені простіше і комфортніше у Вишневому. Хоча вже і тут зранку є проблеми із заторами по дорозі на Київ. Пригадую, ще 5 років тому їх не було, а тепер доводиться виїжджати у справах на годину раніше.

Про майбутнє

Після Вашого успіху на олімпіаді чи були у Вас пропозиції від інших країн щодо виступів під їхнім прапором?

– Німеччина пропонувала ще в 2014 році, а так традиційно були пропозиції від Росії і Азербайджану. Всерйоз сприймав пропозицію тільки від Німеччини. Хоча насправді зараз хочеться працювати на благо вітчизняної гімнастики, добиватися, вибивати.

Чи погодились б Ви працювати міністром спорту?

– Ні, я вважаю, для мене це складно. Є чинний міністр, він і повинен професійно виконувати свої обов’язки.

Чи є у Вас в планах відкрити власну спортивну школу?

– Якби це було в нашій країні дуже просто, вже б відкрив. Є в нашому професійному колі легенда, коли один гімнаст хотів відкрити школу, він мав власні кошти, але йому чиновники не дали дозволи і як факт він відкрив базу відпочинку. Проте дуже хотілося б відкрити саме спортивну школу, аби популяризувати спорт і здоровий спосіб життя, розвивати спортивну націю.

Вас у спорт привів батько. Коли у вас будуть діти, Ви їх віддасте в спортивну гімнастику?

– В будь-якому випадку я думаю, що мої діти займатимуться спортом, адже це розвиває лідерські якості, працездатність, цілеспрямованість.

Який Ваш девіз в спорті/житті?

– Мій девіз: ідучи, тільки шлях подолаєш. Це фраза мого тренера, про яку я постійно пам’ятаю.

Соціальні мережі:

Поділитися: