Фахова консультація про підвищення вартості проїзду в “маршрутках”

Суттєве подорожчання вартості проїзду в маршрутках викликало обурення у вишнівчан, цю проблему зараз активно обговорюють і в соцмережах, і в побуті.  Як наслідок, лунають різноманітні пропозиції, як вирішити проблему.  Щоб обговорення проблеми було результативним, слід володіти базовими знаннями у галузі пасажирських автоперевезень, іншими словами, — як це влаштовано? Консультує учасник команди депутата Сергія Нагорняка, досвідчений юрист, громадський інспектор з безпеки на транспорті Вадим Пастушенко.
ksiva

Основні поняття

(поняття стосуються поточної ситуації та  викладені без офіціозу та канцеляриту,  своїми словами)

Автобус —транспорт, призначений для перевезення пасажирів, що має понад 9 місць для сидіння. “Маршрутки”, які рухаються по Вишневому, всі є автобусами. Тому неправильно вимагати замінити “маршрутки” в місті на автобуси, як цього часто вимагають коментатори у Фейсбуці.

Перевізник — підприємство або ФОП, які мають ліцензію на перевезення пасажирів. В нашому випадку, щоб здійснювати діяльність, вони ще мають мати договір на перевезення.  Поняття “хазяїн маршруту” неправильне, адже сьогодні маршрут обслуговує один перевізник, а після закінчення строку договору — інший.

Ліцензія — дозвіл від держави взагалі займатися перевезеннями пасажирів автобусами. Видається Укртрансбезпекою (підрозділ Міністерства інфраструктрури). Строку дії не має (необмежений). Може бути анульована, зокрема, за порушення Ліцензійних умов (це такий збірник вимог до технічного, кадрового забезпечення перевізника та взагалі його роботи).

Договір на перевезення — укладається облдержадміністрацією з Перевізником, який виграв конкурс на перевезення.  Об’єктом конкурсу може бути або весь маршрут, або якась частина рейсів на маршруті (саме тому на одному маршруті може бути кілька різних перевізників). Скільки буде діяти договір, визначає ОДА, може бути і рік, і три, а максимально 5 років.  Порушення умов договору є підставою для його розірвання, а отже — для заміни перевізника.  До речі, в соцмережах дописувачі часто плутають поняття “ліцензія”,  “договір”, “дозвіл”. Тут достатньо знати, що “ліцензія” дає право взагалі бути перевізником, “договір” — працювати на конкретному маршруті, а “дозвіл” застосовується тільки на міжобласних маршрутах, а не на приміських.

Про маршрути та конкурси

Маршрут Вишневе—Київ є приміським. Як наслідок, всі повноваження по визначенню перевізника та контролю виконання договору належать облдержадміністрації і не належать Вишневій міськраді, виконкому, міському голові чи депутатам.

Міська влада може відкрити автобусний маршрут, який не виходить за межі міста.

Районна адміністрація — маршрут, що не виходить за межі району («Вишневе—салон АвтоЗАЗ», наприклад).

Маршрути із заїздом у Київ — тільки облдержадміністрація.

Підстава для відкриття маршруту: наявність попиту. Порушувати питання перед ОДА про відкриття маршруту із заїздом до Києва може будь-хто: окремий громадянин, група осіб, або міський голова як представник громади. Але ініціатива не гарантує відкриття маршруту, адже ОДА вправі відмовити.

Після відкриття маршруту влада не може призначити перевізника на свій розсуд, а зобов’язана провести конкурс. Існує чіткий набір критеріїв, за які претенденти отримують певну кількість балів (т. зв. бальна система конкурсу). В конкурсі можуть брати участь будь-які перевізники, з будь-якої області. І тільки перемоги на конкурсі з перевізником укладається договір і він виїздить на маршрут.

ПРО КОНТРОЛЬ: хто може впливати на перевізника?

ОДА — контролює виконання умов договору, розриває договір у випадку порушень.

Укртрансбезпека — контролює дотримання вимог автотранспортного законодавства (за порушення виносить приписи та штрафує) і Ліцензійних умов (може анулювати ліцензію). Проводить перевірки не тільки за місцезнаходженням перевізника, але й на дорозі, під час виконання рейсу.

Загальні контрольні органи: Антимонопольний комітет, Нацполіція, Держпродспоживслужба тощо здійснюють галузевий контроль та нагляд.

ПРО ЦІНОУТВОРЕННЯ: чим це регулюється?

Колись максимальний тариф на проїзд у вишнівських маршрутках встановлювався облдержадміністрацією. Після 06.05.2015 року перевізники самостійно визначають вартість проїзду, на свій розсуд  (Постанова КМУ від 25 березня 2015 р. № 240).

Хіба ціна проїзду нічим не регулюється? Давайте пошукаємо.

Так, Профільний Закон про автотранспорт обмежень по ціноутворенню не містить.

Основний підзаконний акт у галузі пасажирського автотранспорту — постанова КМУ № 176 від 18.02.1997 р., також не містить норм про ціноутворення.

Єдиним прикладним законодавчим актом у цій сфері є Методика розрахунку тарифів на послуги пасажирського автомобільного транспорту, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 17.11.2009р. № 1175 . Методика містить формулу, за якою має розраховуватися тариф (пункт 2.23). Однак методика ситуацію не рятує. По-перше, вона носить рекомендаційний характер для такого виду перевезень. По-друге, у формулі дільником є «транспортна робота на маршруті», тобто запланована кількість пасажирів, помножена на середню протяжність поїздки. Немає сенсу вивчати об’єктивні показники витрат перевізника, якщо потрібна цифра тарифу (12, або15, або 20 грн) легко знаходиться, достатньо підставити будь-яку кількість пасажирів у формулу, вона ж є запланована!

Тому — так, ціна проїзду дійсно вільно встановлюється перевізником.

То що, ситуація безвихідна?

Не зовсім. Насамперед корисним буде застосування антимонопольного законодавства. Хоч це і не очевидно, але навіть за наявності багатьох перевізників та маршрутів у м.Вишневе, кожен із перевізників може бути визнаний монополістом.

Судіть самі, ось визначення: монополіст — той, хто не зазнає   значної   конкуренції    внаслідок    обмеженості можливостей  доступу інших суб’єктів господарювання щодо збуту  товарів,  наявності  бар’єрів  для доступу  на ринок інших суб’єктів господарювання,  наявності пільг чи інших обставин.

Доступ на ринок перевезень «Вишневе-Київ» обмежений ліцензією та конкурсним відбором, тому збувати свій товар (перевезення) кожен із перевізників може, не побоюючись конкуренції.

Якби існувала конкуренція (тобто коли будь-хто міг би перевозити на їх маршруті пасажирів), то й ціна проїзду була б конкурентною, знайшли б золоту середину між можливостями пасажирів та апетитами перевізника. А оскільки конкуренція відсутня, то ціна диктується тільки другим чинником — апетитами перевізника.

Стаття 13 ЗУ «Про захист економічної конкуренції» передбачає, що встановлення  таких  цін ,  які  неможливо  було  б  встановити  за  умов існування значної конкуренції на ринку, є зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на  ринку, що забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом. Накладаються штрафи у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб’єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф. Якщо доходу (виручки) немає або відповідач  не надав розмір доходу (виручки), штраф накладається у розмірі до двадцяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

ВИСНОВОК: варіанти регулювання ситуації

  1. Очевидним засобом боротьби із підвищенням тарифів на проїзд у Вишневому буде примусити Антимонопольний комітет виконати свою роботу — припинити зловживання монопольним становищем перевізників, та застосувати відповідне покарання до винних осіб.
  2. Альтернатива № 1 — організація нових регулярних автобусних маршрутів у такий спосіб, щоб забезпечити баланс інтересів перевізників та пасажирів.  Завдання складне технічно, організаційно, економічно.
  3. Альтернатива № 2 — організація “регулярних спеціальних перевезень” міською радою. Так роблять підприємства, що працюють позмінно: організовують підвезення працівників. Це складне питання, щоб розкрити його у кількох рядках, тому детально зупинятися не будемо. Відзначу тільки, що це реальний механізм, що застосовується у деяких територіальних громадах.
  4. Альтернатива № 3 — перевізник не збільшує вартості проїзду, а різницю між новим і старим тарифом перевізнику компенсує міський бюджет. Зараз досить широко застосовується в приміських ОТГ деяких обласних центрів.
  5. Альтернатива № 4 — тиск громади, влади, контролюючих органів на перевізника, що змусить його зменшити тариф.
Всього коментарів: 3
  • Vladimir
    • Автор: Vladimir
    • Додано: 16 Січня, 2017/23:59

    Гарний аналіз

    Відповісти
  • Vadeem Pastushenko
    • Автор: Vadeem Pastushenko
    • Додано: 17 Січня, 2017/00:28

    Загальне вирішення проблеми — підняти економіку. Тоді й проблема громадського транспорту вирішиться. В пост-радянському місті Таллінні проїзд для мешканців міста безкоштовний: https://www.visittallinn.ee/rus/visitor/plan/getting-around/public-transport А у статті описується теперішня ситуація.

    Відповісти
    • Андрей Годяцкий
      • Автор: Андрей Годяцкий
      • Додано: 17 Січня, 2017/17:05

      “Загальне вирішення проблеми — підняти економіку” – це не вирішить дану проблему, так як перевізник і надалі зможе диктувати свої умови.

      Громадський транспорт це чудово, білет на добу, на будь-який транспорт, як описується у посиланні що ви надали – це нормальна практика у Європі, і це там вже давно практикується, зокрема я був останній раз у Європі десь 7 років тому, і вже тоді це було…

      А щоб підняти економіку країни, треба позбутися витоку коштів з кишень громадян та з країни в цілому! Для цього треба жорстко врегулювати всі галузі, зокрема одне з рішень я описав вище.

      Відповісти

Залишити коментар

Ваш e-mail не буде опубліковано.